Настолько дьявол жизнь нам искалечил,
Настолько доля человека нелегка,
Что кажется нам- быть не может легче.
Лишь бы не хуже. Пусть, как есть пока.
И все живут под страхом новых бедствий,
Которые вдруг свалятся неведомо за что.
И тягостных, мучительных последствий.
Кто нам послал их? Может Конь в Пальто?
Но, если Бог во всём, то значит всё от Бога?
За что обрушивает Бог на нас Свой гнев?
И люди думают : Ну, где ж сыскать дорогу,
Чтоб в отношеньях с Богом был посев..
Все люди знают – в жизни всё трудом даётся,
И всё на свете нужно чем-то засужить.
Кто любит жить легко, тем отвечать придётся.
Или под вечным страхом им придётся жить.
А злого Бога надо как нибудь умаслить.
Хотим, чтоб Он к нам хоть чуть-чуть благоволил.
И дал нам Бог ну, хоть частичку, счастья.
К нам был помягче Он, хоть что-то, отделил.
И люди шествуют по Храмам Православным,
Там в блеске золота, средь роскоши- ты клоп.
Здесь всё возвышенно, покрыто некой тайной.
И чудодействует кадилом в блеске Поп.
Люди, как козявочки, закутавшись платками,
От страха сгорбившись, склонились у икон.
И боссы Православные с огромными крестами,
Плачевные хоры и куполов злачёных звон.
Шмуль Изя,
США, Шт. Нью Йорк, г. Колони
Евангельский христианин. Хочу угождать Богу.
Прочитано 8476 раз. Голосов 3. Средняя оценка: 4,67
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Изя, а что: у Православных меньше святых мучеников, чем у протестантов? Зачем эти "наезды"? Советую познакомиться с Православием и православными получше)
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
Сердце не знает ... - Николай Зимин Зимняя дорога
Предо мной лежит .
Горечи тревога
Сердце теребит .
Бедное , страдая ,
Не хотит принять ,
Что любовь земная
Может предавать .
