Осінь...Розбиває дощами дороги,
Оббиває дошкульними вітрами пороги.
Виє,плаче,дощем заливає,
А тоді усміхнеться і сонцем заграє.
Заблистять в позолоті осінні дороги,
Ніби барвами пишуть,прощавайте,сердечні тривоги.
І пташина протяжно курличе у небі в прощанні,
Ніби хоче сказати,не сумуйте,в останнім бажанні.
Так життєві дороги,суєтою бувають розмиті
І високі бажання,як пороги, роками розбиті.
А невдачі,як хмари нависнуть...Та я ні,не сумую,
Крок за кроком в небесну країну, за руку з Ісусом прямую!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Декабристка - Наталия Лупан Прежде, читая о женах декабристов, я догадывалась, что ими должно быть двигала не только любовь к мужьям. Позже я прочитала о большом евангельском пробуждении среди русской знати в то время. И мне стало понятно, что это был христианский подвиг женщин, узнавших Христа и Его Слово. История говорит, что декабристки, на протяжении всего времени, не только служили заключенным добрыми делами, но непрестанно несли им благую весть и раздавали Евангелия. Одно из таких Ф.М.Достоевский хранил всю жизнь.