Шла по дороге женщина красивая,
За ней мужчина увязался вдруг.
Он - незнакомец... стало боязливо,
И, обернувшись, говорит она ему:
- Послушай, ты зачем за мною ходишь?
- Да я влюблен!!! Нет жизни без тебя!!!
Ты - самая прекрасная и сводишь
Меня своею красотой с ума!!!
И женщина с улыбкой отвечала:
- За мною следом, там - моя сестра,
Красивее в сто раз... - и убежала.
Мужчина ТУТ ЖЕ повернул назад.
И видит, что плетется по дороге
Старуха древняя... Он догонять
Красотку ту, казалось его ноги,
Не для того, что бегать - чтоб летать.
.
- Зачем же ты меня так обманула???
- Нет, незнакомец! Обманул-то ты!
Твоя "любовь" так быстро упорхнула,
И все "признания" - легче пустоты!
И стыдно стало этому мужчине,
С поникшей головой пошел домой...
Разбитый, по одной простой причине -
Что принебрег он мудростью простой.
Богданова Наталья,
Россия. Москва
Господь принял меня в семью Своих детей в 1999 году. Работаю врачом.
Несколько лет своими стихами говорю людям о любви Христа.
За все, что было, есть и, конечно, будет в моей жизни благодарю моего Спасителя! e-mail автора:bogdanova_n@list.ru
Прочитано 2770 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
