"На него пахнуло горячим воздухом из жарочного шкафа.
Порыв этот был знойным, но таким вкусным. Румяные батоны
на подложке лежали ровными рядами. Аромат свежеиспеченного
хлеба сейчас так радовал! Он дарил покой, уверенность в
будущей жизни. Сколько запахов, красок, чувствований было украдено.
Не осязалось, не замечалось, не ощущалось. Теперь полнота жизни.
- Спасибо, Господи, что вырвал меня из плена, - уже не первый
раз за последнее время подумал Андрей.
Он теперь учился жить без выпивки, без наркотиков, отказавшись
от этого однажды и укрепляясь в вере, что никогда уже к подобному
не вернется. Было сложно рвать с этим. Но на все милость Божья.
Сложно было противостоять прежним связям, которые еще пытались
увлечь его обратно, недопонимание и насмешки бывших друзей.
"У меня есть другая цель, острое желание иной, чистой полноценной
жизни, за неё держаться буду.
Есть работа, есть достаток, есть дочь, жена. Жена.... Она недавно
только успокоилась, исчезла тревожность во взгляде. Поверила мне.
Доверилась Господу" - эти мысли успокаивали и радовали Андрея.
Мир, стабильность, уверенность, - что еще нужно молодому мужчине
двадцати шести лет от роду?
- Ты нужен мне, - однажды Господь проговорил Андрею."...."
Это все что я написала в черновике по свидетельству брата Андрея,
верного служителя Господнего.
Господь его позвал однажды на служение.
"Ты надобен мне...".. Он поверил, доверился и пошел за Господом.
Служение освобождения для бывших наркоманов, пьяниц, рабов этого
развращенного мира.
Сколько восстановленных семей, разорванных оков греха! Настоящая
свобода жизни через служение реабилитационного фонда с таким же
названием "Свобода".
Сатана вышел на дорогу... Погиб Андрей.
Мое свидетельство так и осталось неоконченным.
Но свидетельство жизни служителя Божьего в глазах Господа написано до конца.
Светлана Поталова,
Россия
Буду очень признательна за конструктивную критику. На оскорбления не отвечаю. Не переживайте, обидеть меня очень трудно. В пустую словесную перепалку не вступаю.
Злословие, сарказм, колкости в адрес друг друга буду удалять.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n